Усний переказ тексту розповідного стилю
Запишіть свій усний переказ на відео на надішліть мені
По колоски
Почалися жнива. Хліб возили на пункт заготзерна. В стернях подекуди
залишалися лежати важкі, повноверхі колоски. Збирати їх заборонялося.
Об’їждчики на конях проганяли з поля зголоднілих людей, одбирали в них
торбинки, колоски висипали й затоптували в землю.
Якось голодна дітвора колосувала за ярком. Сонце пряжило немилосердно.
Десятирічна Надійка присіла й працювала рученятами, як білка лапками.
Золотава кіска літала за її плечиками. Кирпатеньке, ледь покроплене на носі
ластовинням личко її було зрошене потом.
Сьогодні дівчинці поталанило. Вона знайшла у бур’яні загублений сніп і
швиденько виминала колоски.
Раптом перед Надійкою щось затупотіло, рикнуло громовим голосом.
Маленьке тільце дівчинки оперезав пекучий біль. Вoна звела очі вгору й побачила
щось страшне, розчепірене, що ось-ось мало впасти на неї, розчавити, розтоптати,
вбити в землю. Вона побачила ошкірену страшенну морду, копита… Ніби
страшна зміюка в повітрі.
Ніхто не знав, чи впізнала вона об’їждчика, коли ой, піднявши цапки коня,
оперезав її канчуком. Може, дівча й справді сприйняло свого кривдника за
казкову потвору? Надійка впала на землю. З у ст. її не зірвалося ні крику, ні
стогону, вони замкнулися навічно.
Дівчинку одлили водою. Над нею голосили жінки, її возили до лікарів. Не
допомогло нічого. Жодного слова не злетіло більше з Надійчиних вуст. Так і
лишилася вона німою. Усе сидить на призьбі, ні на кого не дивиться. Тільки
руками водить. Може, досі ще збирає колоски, які не дозбирала того лихого,
голодного сорок сьомого року? (За Ю.Мушкетиком; 225 сл.)
Немає коментарів:
Дописати коментар